Menu

ЕКСКЛЮЗИВНЕ інтерв’ю з депутатом Городенківської районної ради Любомиром Стасюком Гаряче

Стасюк Любомир Мирославович – депутат Городенківської районної ради, голова фракції Об’єднання «Самопоміч» у районній раді.

Народився 24 вересня 1986 року у селі Стрільче Городенківського району. Освіту пішов здобувати до Коломийського економіко-правового коледжу Київського національного торгово-економічного університету. У 2006 закінчив навчання та отримав диплом бакалавра з економіки і підприємництва. Після закінчення вступив до Чернівецького торгово-економічного інституту Київського національного торгово-економічного університету на заочну форму навчання. У червні 2008 року закінчив навчання в інституті, отримав диплом спеціаліста з обліку та аудиту, економіста з обліку та аудиту.

В листопаді 2006 року був призваний у ЗС України. Військову службу проходив у в/ч 3066 Внутрішніх Військ УМВС України.

На даний час працює бухгалтером на приватному підприємстві. Одружений, батько двох дітей.

Представники порталу новин Городенка IF зустрілись з депутатом Городенківської міської ради, щоб побільше дізнатися про специфіку роботи у районній раді, почути шляхи вирішення найбільш актуальних проблем краю і поділитися про це з нашими читачами.

 «...У питаннях децентралізації потрібний адекватний підхід і з боку влади, і з боку громад»

Любомире, на останній сесії районної ради більшість депутатів не підтримали проект рішення райдержадміністрації про пониження статусу Сороківської та Корнівської шкіл – як голосували Ви та Ваша фракція? Чому голосували саме так?

Перед самим голосуванням я чітко озвучив позицію нашої фракції – ми утримуємося. Чому так? Питання реорганізації, оптимізації чи як би по-іншому це не називали, потребує детального і глибинного вивчення. Необхідно провести аудит приміщень, матеріально технічної бази шкіл, забезпеченість транспортом, наявність доріг, проаналізувати видатки на утримання шкіл, витрати на опалення, навантаження на персонал та й зрештою кількість дітей, яка навчається в школах району. Вислухати всі «за» і «проти» та змоделювати ситуацію, скажімо, на 5 років. Це мають бути не лише думки вчителів чи відділу освіти, а й позиція батьків, їхні плани й бачення. Навіть жителі, які не мають прямого відношення до освіти чи навчального процесу, можуть повідомити багато корисної інформації, я в цьому впевнений. Але треба йти і говорити, питати, роз’яснювати. Саме тому ми і наполягали на створенні комісії, яка б зайнялася вивченням цього питання.

Як свою позицію аргументували представники місцевої адміністрації (щодо проекту пониження у статусі)?

Насправді,  питання реорганізації цих трьох шкіл стояло на часі вже давніше. Так, саме трьох, а не двох. Адже в програмі соціально-економічного розвитку району на 2016 рік, яку ми прийняли ще в березні цього року, мова йде про Корнівський НВК, Сороківську та Городницьку ЗОШ (перетворення в НВК). І питання чому саме ці школи я задавав на засіданні президії  районної ради перед березневою сесією. Аргумент простий – не вистачає коштів. Мова йде  про кошти державного бюджету – так званої, освітньої субвенції. Вони розподіляються у розмірі приблизно 9 500 грн. на рік на одного учня. Проте, ці видатки у школах району набагато більші і складають до 15-20 тисяч гривень, а то й більше на дитину. Наприклад, я про це вже писав у соцмережах, витрати на опалення ЗОШ №1 та Гімназії рівнозначні витратам на опалення 11 інших шкіл району! Для прикладу, вартість енергоносіїв в розрахунку на одного учня у 2016 році для Городенківської гімназії склала 4 254 грн., Городенківська ЗОШ №1 – 2 966 грн.. і така ж для тої ж Сороківської ЗОШ (яку надумали реорганізовувати) – 2 726 грн. в розрахунку на одного учня (цифри відділу освіти райдержадміністрації). З однієї точки зору – все ніби грамотно: не вистачає – треба економити. І тут постає питання – як та де економити? А це вже інша сторона медалі: економити на реорганізації шкіл, а в подальшому закритті чи шукати інші варіанти?!

До речі, нещодавно з неофіційних джерел стало відомо про «канікули» у садочках за «ініціативою батьків» протягом липня-серпня. В одному селі району першопричиною зборів була економія коштів, пізніше уточнили – не вистачає вихователів, а в результаті батьки підписалися під бажанням проводити ремонт. Думаю, такі «ремонти» пройдуть і в інших садках району. Поживемо – побачимо. Зауважте, місто ніхто не чіпає. Виходить, що «ремонти» потрібні тільки у теплу пору року. Але варто, вважаю, задуматись над канікулами для дошкільнят зимою, коли більше половини дітей в садок не йдуть через хворобу, а не влітку. Економія на опаленні – це також значні кошти для бюджетів.

Вже більше року минуло з початку адміністративної реформи. Після гучних заяв про децентралізацію, зараз настала відносна тиша. Як Ви оцінюєте проведену роботу в районі? Чи пішла вона на користь громадам?

Пригадую, у районі десь рік назад була багато чисельна зустріч  на тему об’єднання громад. Я, до речі, тоді перший раз брав участь у такого роду заходах як громадський активіст. Вислухавши доповідачів та маючи абсолютно незначну частину інформації про реформу, я виступив з думкою, яка до цього часу не змінилася: якщо ефективно провести децентралізацію, то певна частина людей у владі на рівні села, міста та району залишиться «поза фінансовим бортом». Це впливові люди, тому вони всіляко гальмують цей процес. З іншого боку, є люди реально зацікавлені у впровадженні реформи, але не знають як увесь цей процес провести грамотно і використати на користь своїх громад. Це два важливі фактори, які потрібно враховувати.

Особисто я підтримую реформу децентралізації, при умові, що все буде робитись грамотно, без «добровільно-примусового» характеру. Разом з тим, не виключено, що одного разу ми прокинемося уже поділеними чи то, вірніше, об’єднаними в гміни, регіони, громади. Але вже без фінансового стимулу для розвитку. Тут потрібний адекватний підхід і з боку влади, і з боку громад.

Ви входите до постійної комісії районної ради з питань бюджету, фінансів, соціально-економічного розвитку та інвестицій. Які пріоритетні завдання ставить перед собою  бюджетна комісія? З яких джерел планується наповнювати бюджет району?

Левову долю районного бюджету складає прибутковий податок на доходи фізичних осіб. Для того, щоб жителі його могли сплачувати, потрібно, щоб вони десь працювали. Але ситуацію з працевлаштування у Городенці Ви знаєте. Було б краще, якби були підприємства, але їх у нас не має. Залишаються тільки приватні підприємці.

Загалом, Городенківщина – сільськогосподарський район, житниця Прикарпаття. Сьогодні наше завдання залучити інвесторів зацікавлених в переробці всього, що ми вирощуємо. Тоді буде і робота для людей, і надходження до бюджету.

Стосовно розподілу коштів бюджету. Є багато різних програм, які прийняті радою, але на які ніколи не було фінансування. З останніх мене вразила доповідь головного лікаря центральної районної лікарні Олександри Косовець на презентації програми «Здоров’я населення Прикарпаття», яка просила передбачити в бюджеті кошти на медикаменти для невідкладної медичної допомоги, бо їх ніколи не було на це. Тому це питання першочергово постане при затверджені змін до бюджету за результатами півріччя.

На днях у облдержадміністрації відбулась підсумкова нарада керівників районів, на якій оприлюднили рейтинг соціально-економічного розвитку районів області за 2015 та шість місяців 2016 – Городенківщина третя знизу. На Вашу думку, це провал в роботі керівництва наших райради та райдержадміністрації чи цьому є інші об’єктивні причини?

Мені не відомо, які саме показники бралися для розрахунків і як все обчислювалося, але не можна рівняти сільськогосподарський район з гірським, чи район з центром у місті обласного значення з іншими. Мабуть, краще вимірювати показники минулого року з позаминулим, цього з минулими,  в межах району. Тоді буде зрозуміла тенденція, куди ми рухаємось.

Як Ви оцінюєте нинішній депутатський корпус районної ради?

Все пізнається в порівнянні. Я, на жаль, не можу оцінити роботу депутатів минулого скликання, оскільки не слідкував за їх діяльністю. Проте, як розповідають депутати-«старожили», у попередніх каденціях голосування було майже одноголосним , а результат голосування по кожному з рішень був наперед відомим. Натомість зараз я бачу жваву дискусію, у ході якої кожен може висловитись з того чи іншого питання. А який склад ефективніший – цей чи попередній, покаже час.

А що Ви можете сказати про, так би мовити, еліту органів місцевого самоврядування. Маю на увазі не тільки керівництво райради і міста, але і сільських голів. Можливо, когось хочете відзначити? 

На мою думку, еліта це щось величне. Це ж Городенка, усі всіх знають – про яку еліту може йти мова (сміється – ред.)?! В одному місці ти еліта, в іншому простий житель. А от з інтелігенцією у нас проблеми. Хоча є декілька перспективних молодих людей.

Любомире, Городенківщина – специфічний район, зі своїми особливостями, проблемами. Які «больові точки району, на Вашу думку, потребують негайного вирішення? 

Людські проблеми майже всюди одинакові. Тому не готовий говорити про відчутну специфіку. Тут, швидше за все, необхідна стратегія та якісний менеджмент. В перспективі об’єднання громад, натомість в районі поки що все схоже на байку про лебедя, щуку та рака.

На сході країни йде війна. Багато наших чоловіків захищають територіальну цілісність держави в боях із російським агресором і терористами-сепаратистами. Чи підтримуєте якось наших бійців у зоні АТО, якось допомагає воїнам, їхнім сім’ям у районі?

Скажу чесно, волонтер з мене поганий. Ніколи не займався чимось схожим. Декілька разів з хлопцями на роботі організовували збір коштів та продуктів харчування для бійців. Як громадянин – частково, в силу сімейного бюджету, допомагаю тим, хто займається благодійністю.

«... Депутатів треба оцінювати за якістю їх роботи, а не кількістю»

Любомире, давайте, тепер поговоримо про те, що мотивувало Вас піти у політику? Як до цього поставились Ваші рідні?

Першу можливість «вляпатися» в політику я мав, коли ще навчався в Коломиї. Але не хотів витрачати на це час, будучи жителем іншого району. А ще пізніше, працюючи в Чернівцях, отримував запрошення вже у нашому районі. Але теж не логічно бути депутатом на Городенківщині, а 99% часу проводити в іншому місті. Принаймі, так думав тоді, так думаю і тепер. Третій раз доля не помилувала (сміється – ред.).

Чому обрали саме Об'єднання «Самопоміч»? Які аргументи і цінності вас переконали?

Долею випадку мав можливість бути присутнім на одному з семінарів, які проводили активісти «Самопомочі». Зрозумів, що декларовані ідеї та принципи співпадають з моїми особистими, тому таки вирішив спробувати себе у цій політсилі. Та і формат роботи тут абсолютно відрізняється від інших – у цьому я вже особисто переконався.

Чи задоволені результатами своєї роботи в якості керівника партійної фракції у районній раді? Скільки депутатів Вашої партії представлені у місцевих радах на Городенківщині?

Якість моєї роботи як керівника фракції хай оцінюють інші. Як рядовий депутат намагаюсь брати участь у обговоренні всіх важливих питань на сесіях, комісіях та нарадах. У районній раді «Самопоміч» представлена трьома депутатами, а в Городенківській міській раді наших представників п’ятеро. Оскільки ми відносно молода політична сила, то таке представництво вважаю хорошим. На мою думку, тут важлива якість роботи, а не кількість представників у радах.

До Вас як депутата звертаються багато людей: з якими питання люди найбільше приходять? Де проводите зустрічі з виборцями?

В основному, це звернення по фінансову допомогу на лікування. В такому випадку ми виділяємо кошти, які закладені в бюджеті у вигляді депутатського фонду. До речі, за результатами півріччя будемо розглядати можливості його збільшення – проблем у людей багато. Але я вважаю, що такі речі як грошова допомога на лікування має виділятися компетентним колегіальним органом чи навіть управління праці та соцзахисту, а не депутатами. Щодо зустрічей з виборцями, то спілкуюсь з людьми кожного дня, а тому якихось особливих зустрічей не проводжу.

 «... Хочу бачити наш край комфортним для проживання»

Що найбільше вплинуло на ваш особистісний розвиток? Можливо, ситуація, яка вас змінила.

Навіть не знаю... Стараюся постійно дізнаватись та вчитись чогось нового.

Як ви працюєте? Особисті правила роботи. Де черпаєте мотивацію? 

Я працюю бухгалтером, а тому максимум паперової роботи намагаюся перевести в електронну. Відверто кажучи, не люблю папері, особливо там, де їх наявність необов’язкова. На дворі ера технологій, а ми, таке враження, застрягли десь у середньовіччі.

Найбільше мотивації отримую від спілкування з цікавими людьми.

Сім'я. Це найважливіше? 

Так! Сім’я – це для мене усе!

Що вважаєте особистим найбільшим досягненням?

Вірю, що воно ще попереду.

Любомире, яким Ви хотіли б бачити Городенківський край через десять років?

Добре, що Ви не запитали про район. Бо, насправді, не важливо чи після реформи це буде район чи край, чи та ж громада. Важливо, щоб людям було комфортно жити. Тому хотів би бачити наш край, в першу чергу, комфортним для проживання!

На завершення розмови, чого б Ви побажали своїм колегам-депутатам місцевих рад різних рівнів?

Усім колегам-депутатам бажаю бути більш сміливими та незалежними!

Розмову вела Юлія Бичай, фото з архіву Любомира Стасюка

Вверх