Menu

БЛОГИ: Чому «бандерівці» змушені «завойовувати» Британію?

По-перше: потрібно підвищувати постійно свій рівень англійської, тому нагадаю всім хто забув шкільні уроки: Лондон – то є кепітал оф Грейт Брітан!

Зразу сі трохи вибачаю за мій говір такий, трохи галицький, трохи гуцульськи, трохи сільський, всі ми закінчували НАУКУ і можем цитувати Котляревського, але хто я буду тут, якшо не триматиму традиції того слова, котре мені вклали у вуста мої батьки і Вам раджу. Можна знати ідеально, українську, англійську та навіть японську, але своє слово треба не забувати. Одразу можу запевнити, шо тут Вам прийдеться, взагалі, говорити таким собі “міжнародним говором”!

Мотивація проста: шоб трішки легше на цьому світі було прожити і в кишені шось дзенькало.
Чого ж ми так “рвемось” за кордон – нема ніц де копійку заробити на рідній землі та відсутність роботи взагалі, навіть низькокваліфікованої і особливо у селах.

Як би нам тєжко не було в цьому признаватисі, біда в державі: не може людина прожити, якшо на кожному кроці хтось хоче тебе надурити, обікрасти, а вже коли сі здає, шо от все стає на місце і можна дивитисі вперед, а на другий день приходить череватий дядько і забирає твій бізнес, роботу чи за твої “карбованці” везе на службовій машині коханку грітисі під пальму.

І така несправидливість всюда: в школі, в університеті, на роботі, тому хочеться взєти вили в руки чи татову двухстволку і пустити залп чи махнути руков на всьо. А де ліпший вихід? Сидіти дома, їхати відмічатисі на біржу чи чекати пенсії, чи просто пити сивуху чи розвединий спірт. Тому і збирают наші молоді, дужі, розумні хлопці й дівчата свої клунки та бесаги, і їдут на чужину щастя шукати.

Не знаю, не від того певне, шо нам чогось бракує, але шос точно пішло не так, давно пішло не так, ще певне коли «совіти» прийшли і начили промивати мозок нашим козакам і козачкам, давно шось перевернулосі і стало догори дригом.

Однак, хотілося б, аби кожна людина, перш ніж залишати рідну землю, задумалася над тим, що може чекати її на чужині; над тим, що не всім там усміхається доля і що, можливо, вона вже ніколи не повернеться на Батьківщину.

Та «наш брат», як називають заробітчани один одного, вже звик до скрути та фізичної роботи, лиш би вдома все було гаразд. Інколи, аж занадто гаразд! Такий собі “гараздище”)))

bandera-in.co.uk

Вверх